укр
eng

Остання новина

4 травня 2023

PinchukArtCentre оголосив імена переможців Премії PinchukArtCentre 2022

Переможцями сьомої Премії PinchukArtCentre стали Дана Кавеліна, Ніколай Карабінович, Антон Саєнко, Катерина Лисовенко і Михайло Алексеєнко.

Всі новини

Facebook

Премія PinchukArtCentre 2018

Переможці

Представляючи Анну Звягінцеву, володарку головної Премії PinchukArtCentre 2018, журі зазначило:
«Анна Звягінцева привернула до себе увагу журі завдяки її витонченій та точній мові форм. Її поетика дуже дискретно розкриває для глядача політичний вимір, що не був таким явним. Вона визначає малюнок як форму відкритого письма, що виростає в скульптуру і простір. Її метод фіксує рух тіл і у повсякденні віднаходить особисте і колективне. Ми відзначаємо її цілісну практику та змістовний художньому потенціал».

Коментуючи роботи володаря першої спеціальної премії Миколи Карабіновича, судді зауважили: «Журі було вражене видатною роботою Миколи Карабіновича. Ми відзначаємо її мінімалістичне і просте формулювання, що контрастно поєднується з комплексністю історичного і водночас дуже особистого наративу. Це перформативний жест-присвята, що віднайшов втілення у скромному тимчасовому монументі, який захоплює пам’ять репресованих, незалежно від їх етнічної чи національної належності».

Нагороджуючи Ярему Малащука та Романа Хімея другою спеціальною премією, журі підкреслило: «Ми відзначаємо спокусливу професійну художню мову фільму Яреми Малащука та Романа Хімея. В ньому показані люди у повсякденних ситуаціях і приділяється особлива увага деталям, плавно спонукаючи глядачів зануритись у захопливий досвід з неочікуваним поворотом, що відряджає їх з реальності до рівня піднесеного».

Номінанти

  • Михайло Алексеєнко (27, Київ),
  • Юліана Голуб (27, Харків),
  • Катерина Єрмолаєва (32, Донецьк/Київ),
  • Анна Звягінцева (30, Дніпро/Київ) - Головна премія,
  • Тарас Каменной (32, Харків),
  • Микола Карабінович (29, Одеса) – Перша спеціальна премія,
  • Аліна Клейтман (26, Харків) – Приз громадськості,
  • Віталій Кохан (30, Суми/Харків),
  • Юлія Кривич (29, Дніпро),
  • Саша Курмаз (30, Київ),
  • Ларіон Лозовий (29, Київ),
  • Роман Михайлов (28, Харків/Київ),
  • Олег Перковський (33, Кам’янець-Подільський/Львів),
  • Сергій Радкевич (30, Луцьк/Львів),
  • Євген Самборський (33, Івано-Франківськ/Київ),
  • Іван Світличний (28, Харків/Київ),
  • Дмитро Старусєв (32, Макіївка),
  • Павло Хайло (29, Луганськ/Київ),
  • Ярема Малащук (24, Коломия/Київ) та Роман Хімей (25, Коломия/Київ) – Друга Спеціальна премія,
  • Ревковський і Рачинський (Даніїл Ревковський, 24, Харків; Андрій Рачинський, 27, Харків).

Відбіркова комісія

  • Андрій Бояров, художник і незалежний куратор у сферах медіа-арту і фотографії;
  • Юлія Ваганова, арт-менеджер, мистецтвознавець, куратор програм й заступник директора «Мистецького Арсеналу» з музейної та виставкової роботи;
  • Тетяна Кочубінська, куратор Дослідницької платформи PinchukArtCentre, мистецтвознавець, дослідник;
  • Ксенія Малих, мистецтвознавець, член команди Дослідницької платформи PinchukArtCentre, співзасновник OK Projects, куратор візуальної програми арт-центру Closer, член експертної ради з питань сучасного мистецтва при Міністерстві культури України;
  • Тіберій Сільваші, живописець, куратор, лектор, есеїст.

Журі

Бйорн Гельдхоф
Aрт-директор PinchukArtCentre (Київ). До цього він також виступав арт-директором та директором зі стратегії розвитку арт-центру Yarat (Баку).  Він був куратором багатьох групових виставок, таких як «Страх та надія», «Втрата. Спомин про Бабин Яр» та «Крихкий стан». У своїй дослідницькій роботі він зосереджується здебільшого на пост-радянському просторі. Крім багатьох персональних презентацій, ця тема була представлена в рамках масштабних групових виставок, таких як «На межі» (українське мистецтво), «300 слів на спротив» (про азербайджанське мистецтво) та «Сонця й неони над Казахстаном». Починаючи з 2009 року Гельдхоф відповідає за премію Future Generation Art Prize. Він також виступав куратором численних проектів міжнародного рівня , в тому числі:Українського національного павільйону в рамках 56-ї Міжнародної виставки мистецтв La Biennale di Venezia; виставок премії Future Generation Art Prize у Венеції у 2011, 2013 та 2017 роках. Серед художників, з якими він працював: Деміен Хьорст, Олафур Еліассон, Аніш Капур, Aй Вейвей, Дженні Хользер, Берлінда де Бруйкере, Тоні Оурслер, Джейк та Дінос Чепмен , Карлос Мотта, Сантьяго С’єрра, Мікеладжело Пістолетто та Оскар Мурільо. Гельдхоф вивчав історію мистецтва в Католицькому університеті Льовена, Бельгія.

Віктор Мізіано
Народився в 1957 році в Москві. Закінчив Відділення історії та теорії мистецтва історичного факультету МГУ. Кандидат мистецтвознавства. З 1980 по 1990 - науковий співробітник Державного музею образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна. Засновник і головний редактор «Художественного журнала» (Москва) і "Manifesta Journal. Journal of Contemporary Curatorship"(Amsterdam). Виступив куратором проектів на міжнародних бієнале в Стамбулі (1992), Роттердамі (1996), Валенсії (2001), Сао-Пауло (2002, 2004), Венеції (1995, 1997, 2003, 2005, 2007, 2015). У 2007 році здійснив масштабний виставковий проект «Прогресивна ностальгія. Мистецтво країн колишнього СРСР» в Художньому музеї КУМУ (Таллінн, Естонія), Центрі сучасного мистецтва Луїджі Печі (Прато, Італія), Музеї Бенакі (Афіни, Греція), Музеї КІАЗМА (Гельсінкі, Фінляндія). З 2015 року працює над багатоетапним проектом "Доля людська" (http://thehumancondition.ru/), в рамках якого на цей момент здійснив виставки «Виборча спорідненість» (ГЦСІ, Москва, 2015) і "Чи не думаєш ти, що настав час любові? " (ММСИ, Москва, 2015-2016). З 2010 по 2014 - президент Ради фонду Маніфеста (Амстердам). Автор численних статей, каталогів, а також книг «"Інший "і різні» (НЛО, М., 2004), «П'ять лекцій про кураторство» (Ad Marginem, М., 2014 року) і ін. Доцент Нової академії мистецтв (NABA), Мілан. Почесний професор Університету мистецтва і дизайну в Гельсінкі. Живе в Москві і Чістерніно (Італія).

Даніел Музичук
Очолює Департамент сучасного мистецтва Музею мистецтв міста Лодзь. Він виступав куратором виставок «Gone to Croatan» (разом з Робертом Румасом), «MORE IS MORE» (разом з Агнєшкою Піндерою та Йоанною Зєлінською), «Меланхолія спротиву» (разом з Агнєшкою Піндерою), «Views»  2011, Sounding the Body Electric: Experiments in Art and Music in Eastern Europe 1957 – 1984» (разом з Девідом Кроулі), «Notes from the Undeground: Art and Alternative Music in Eastern Europe» 1968-1994 (разом з Девідом Кроулі), «The Museum of Rhythm» (разом з Наташею Гінвала) та інших. Він був спів куратором Польського Павільйонув рамках 55-ї Бієннале у Венеції (разом з Агнєшкою Піндерою). Він був переможцем (разом з Агнєшкою Піндерою) конкурсу Ігоря Забела у 2011 році. Віце-президент Міжнародної асоціації арт-критики (AICA), Польща.

Алісія Нок
Працюючи разом з Крістін Марсель у Департаменті сучасного мистецтва та перспективного розвитку, Алісія Нок намагається досліджувати нові виставкові та робочі формати, ставлячи під запитання формат музею як такого через втілення мультидисциплінарних проектів (монографія «Хармоні Корін», 2017). Вона також працює на поширення географічного охоплення діяльністю музею Західної Африки та Цетральної Європи, як через придбання робіт, так і через організацію виставок. Вона відповідала за організацію нещодавніх виставок в рамках Премії Марселя Дюшана (Кадер Аттья, Іто Баррада, Улла фон Банденбург та Бартелемі Того, 2016; «Найіноземніша країна». Художниці Премії Дюшана, Фонд Ферне Бранка, 2017; Майя Баєвич, Жоана Хаджітомас та Халіль Жорейже, Шарлотт Мот, Вітторіо Санторо, 2017), а також залучена у новому проекті – майданчику Центру Помпіду «Galerie 0», покликаному стати лабораторією нових практик (Museum On/Off, 2016).

Жанна Кадирова
Народилася в 1981 році в м. Бровари Київської області. Живе і працює в Києві. Закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка на факультеті скульптури.
Лауреат Мистецької премії ім. Казиміра Малевича, Премії Сергія Курьохіна в галузі сучасного мистецтва (публічне мистецтво) і Головної преміі фестівалю Kyiv Sculpture Project (все в 2012 році), а також Спеціальної премії PinchukArtCentre (2011) та Головної  премії PinchukArtCentre (2013), Спеціальної премії FutureGeneration Art Prize (2014 року). Її роботи виставлялися по всьому світі , зокрема на 55-й і 56-й Венеційській бієнале, Московській бієнале, в Токійському палаці в Парижі. Творчість Кадирової було представлено на національному та міжнародному рівнях, включаючи виставки в Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва в Польщі (2012), в PinchukArtCentre (у різні роки).
Її роботи встановлені в публічному просторі Києва, Пермі, Шаргорода.
Нещодавні проекти:
Персональні виставки:
2017: “Жилмасив“ квартира 14, Київ, Україна
2016:
• “Мій дім, моя фортеця , галерея Сontinua, Сан Джіміліано, Італія
• “Перформанс V” Kulturni Centar Nikola Đurković, Котор, Чорногорія
• “Хохуля” спільно з Денисом Рубаном, галерея Detenpula, Львів, Україна
• “Захисне забарвлення" спільно з Алісою Нікітіновою, PLATO міська галерея міста Острави, Ocтрава, Чехія
• “Твоє/Моє”, Бükü, Бюро культурних перекладів, Лейпціг, Німеччина
Групові виставки (2016):
• “НаВіяне” Шишаки фест, Кінотеатр ім. О.П.Довженко, Шишаки, Полтавьска область, Україна
• “Bud’mo!” BWA Zielona gora, Зелена Гора, Польща
…” Museumon/off / Museum (science) fictions” Центр Джорджа Помпіду, Париж, Франція
• “The School of Prosperity. A Class of the School of Kyiv, KyivBiennial 2015” MUSA, Відень, Австрія
“Де не Де” Інститут науково-технічної та економічної інформації, Київ, Україна
Резиденції:  Dukley European Art Comunity Будва/Котор, Чорногорія (2016),  Air Circulation Берген / Восс, Норвегія(2015).

Партнерські платформи

  • CSM / Фундація Центр Сучасного Мистецтва, Київ
  • OK Projects, Київ
  • Арт-платформа «ТЮ!», Маріуполь
  • Бункермуз, Тернопіль
  • Галерея Артсвіт, Дніпро
  • Галерея сучасного мистецтва «Jump», Полтава
  • ГО «Лабораторія актуальної творчості», Вінниця
  • Міжнародний ленд-арт симпозіум Могриця, Суми 
  • Мистецьке Об'єднання «Дзиґа», Львів
  • Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса
  • Музей сучасного мистецтва, Херсон
  • Резиденція «Вибачте, номерів немає», Ужгород
  • Творча організація «Культура медіальна», Дніпро
  • Центр сучасного мистецтва «Бункер», Чернівці
  • Центр сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр», Харків
  • Центр сучасного мистецтва Івано-Франківська, Івано-Франківськ
  • Харківська муніципальна галерея, Харків 

Фото

Відео

Преса про Премію PinchukArtCentre 2018

© 2006-2024 The Victor Pinchuk Foundation