Юрій Білей

У своїх роботах Юрій Білей досліджує тему еміграції та міркує про поточні соціально-політичні явища. В основі більшості його проєктів лежить власний досвід, якому митець надає форми, широко використовуючи запозичення і цитати. Сім років тому він переїхав до Польщі, відтак звернення до теми еміграції є цілком логічним напрямком його художньої практики.

У цій роботі Білей використовує звичні мистецькі форми, за допомогою яких аналізує та передає власні почуття, викликані війною. Твір складається з трьох частин; кожна розповідає про одного з членів сім’ї митця, які живуть в Україні.

Першу частину Білей присвятив своєму молодшому братові, який зараз воює на передовій. Це – відео, яке доповнюватиметься протягом виставки, має назву «Напиши хоч раз на день», в ньому автор зачитує переписку з братом. Друга частина називається «Батько-вщина». В ній глядачеві представлено особисті речі художника та його родини, кожен об’єкт у супроводі пов’язаної з ним історії. Всі вони репрезентують спогади з життя Білея, починаючи з дитинства, та розповідають про вплив батька на митця та його професійне становлення. Третя частина носить назву «Фотографії моєї мами» – це експозиція фотографій, зроблених матір’ю Білея. На них зображено букети з квітів, які вона власноруч виростила та скомпонувала. Всі ці фото були зроблені після 24 лютого. Представивши їх у виставковому просторі, автор підсвічує для широкої аудиторії творчий потенціал своєї матері.

«Ми зустрінемося знову» – це поетичне переплетіння туги за рідними, любові, страху, провини та розчарування, які митець відчуває в ситуації «вибору без вибору». Необхідність вирішити, чи залишатися з дружиною в Польщі, чи відвідати рідних в Україні створює трагічний конфлікт, із якого немає виходу. Тож у цій роботі Білей також звертається до проблеми нової дійсності, в якій опинилися ті українці, які постійно проживають за кордоном і зараз не можуть повернутися на батьківщину.