Олег Тістол, 2007, серія Південний берег Криму, полотно, олія, розміри різні
Опис роботи:
Серія «Ю. Б. К., або Південний берег Криму» виникла 2007 року внаслідок тривалої роботи над темою національних стереотипів, яка почалася ще в кінці 1980-х років з появи у живописі Тістола гурзуфських пальм.
Цьому дереву, незалежно від того, живопис це чи графіка, Тістол відводить центральне місце, доповнюючи його різними елементами. Для художника пальма — це не простий образ, він іронічно називає її «національним деревом», символом України і прирівнює за символічним значенням до ялинки.
Роботи цього циклу виконано переважно в техніці олійного (згодом — акрилу) живопису, митець використовував також друк на полотні і фломастер. Такі зображення нагадують замальовки у шкільних зошитах.
Мотив пальми з’являється в багатьох українських митців у кінці 1980-х — на початку 1990-х років, проте лише Тістол зробив пальми своєю візитною карткою і ще й сьогодні звертається до цього образу.
Марта Кузьма про Олега Тістола та Миколу Маценка: про роботу «Ассоль та Титаник». 1994
Робота Олега Тістола та Миколи Маценка «Ассоль та Титаник» надихається популярною романтичною історією Олександра Гріна, письменника, що жив у Криму. Казка займається з ідеєю Ассоль — героїні роману, яка чекала на свого ідеального героя — принця, що приплив до неї на кораблі з червоними вітрилами. Художники Тістол і Маценко звертаються до цієї фантастичної історії у манері, що балансує між абстракцією та фігуративністю, створюючи динаміку між матеріалом та тим, що зображено на роботі. Художники роблять виклик репрезентативності, відмовляючись від чіткості зображення. Кінцевий продукт для Тістола і Маценка, створений начебто ненавмисно, відкритий для руйнування часом, і в такому способі художники підкреслюють характер живопису, як діяльності, яка водночас є короткочасною та необмеженою.
Наталя Філоненко про Олега Тістола: про нові міфологічні моделі. Reflection [каталог]
Олег Тістол був одним із перших митців в Україні, який звернувся до проблеми національної ідентичності, використовуючи методи поп-арту. Ще наприкінці 1980-х, як член групи «Вольова грань національного пост-еклектизму», він вже працював над створенням нових стереотипів. Тоді його більше цікавили історичні міфи, але з появою в Україні ознак суспільства споживання він звертається і до сучасної масової культури. У 1990-ті разом з Миколою Маценко він створив низку проектів, об’єднаних спільною ідеєю «НАЦПРОМу», – «Музей архітектури», «Музей України», а в останні роки – «Національна географія», «Мати міст». У своїх роботах Тістол формує нові міфологічні моделі, продовжуючи стратегію експансії в колективне несвідоме. Аналізуючи раніше невідрефлектований культурний матеріал, митець обирає безпомилково пізнавані об’єкти та перетворює їх на декоративні, абстрактні ікони. Врешті-решт, створюється враження, нібито ці образи завжди існували в масовій свідомості. Олег Тістол позиціонує себе як український митець, який освоює власну територію. Подорож до Гурзуфа в 2006-му році стала приводом для створення нової серії живопису «ПБК», що представляє портрети пальм у натуральну величину. Прийшов час українізувати і пальму, що опинилась на його території, більше того, вона також символічна для субтропічного півдня України, як берізка для Росії. Пальма одночасно є привабливим декоративним об’єктом і міцним символом. Митець звертається до позачасового символу, вже перевантаженому безліччю асоціацій, але приходить до створення свого образу. Міф, стаючи своїм, набуває нових смислів та отримує подальший розвиток. Цим пояснюється безліч алюзій у цих роботах. Українська пальма нагадує багато про що – про те, що Крим – це головна здравниця країни, про красу всесвіту, про шоколадку «Баунті», і про те, що життя прекрасне навіть у хрущовці, якщо вона стоїть серед пальм…. Тут митець продовжує давно розпочату дискусію про красу стереотипу, але прагне відійти від будь-яких соціальних, національних або історичних тем. Він хоче створити виключно позитивний образ, хрестоматійний приклад поп-арту, як насправді загальнодоступного мистецтва. Пальми подобаються всім без винятку, сучасне уявлення про райське життя на землі без неї не складається. Так що нездійсненна мрія про те, що мистецтво може бути близьке будь-кому, стає реальною. Роботи серії відрізняються живописною мовою – легка комп’ютерна обробка кожної вихідної фотографії підказує несподівані кольористичні рішення. Саме всілякі «зашкалювання» за кольором обумовлюють авторські переходи від відвертого кічу до вишуканого сецесіону. При цьому митець залишається в межах свого впізнаваного холоднувато-барочного живопису. «Палітра», що присутня на кожній картині, немовби підтверджує, що автора в цьому проекті, перш за все, цікавлять живописні задачі. На його думку, митець, який малює не з натури, а з фотографії, вручну виконує функцію «Фотошопу»: він вибирає фотомотив і покращує його згідно своєму уявленню. Фарби на палітрі відповідають фарбам, які використовуються на картині. Палітра, така сама, як і в програмі «Paint», натякає публіці на легкість і доступність такого художнього тиражування. Здається, що так може зробити кожен, але це оманливо…
Олег Тістол про образ пальми. Символ, 2008
Пальми для мене — та для всіх людей — це райський символ… А в нашій традиції, ялинка — це замінник пальми. І я так завжди її сприймав… І ми з миколою Маценком давно визначили для себе, що саме пальма наше національне дерево. У них там — берьозка, а в нас — пальма. Ну бо Ю.Б.К., літо, приїздиш, на набережній в Ялті уже все по-українському написано, в тебе гривні в кишені… і пальмові алеї…
Почалося це давно, ще як я полюбив Крим, і любив його завжди. Але тільки зараз виявив, що ще в 90-ті я робив з пальм картинки, трафаретики, а у 80-х малював пейзажики з тими ж гурзуфськими пальмами…
