Лаура Уертас Міллан – франко-колумбійська художниця і режисер. У переплетінні етнографії, екології, художньої літератури та історичних довідок її роботи, основані на зображеннях, що рухаються, вдаються до вивчення стратегій виживання, опору та стійкості до насильства. Її кінематографічна практика, побудована на спорудженні складних візуальних та звукових світів з вкрапленням реального, представлена як на майданчиках сучасного мистецтва, так і на міжнародних кінофестивалях. Її фільми, що були відібрані для участі в офіційній програмі Viennale (Відень), Міжнародного кінофестивалю в Торонто, Нью-йоркського кінофестивалю, фестивалів La Habana та Cinéma du Réel (Париж), стали призерами конкурсів у Локарно, FIDMarseille, Doclisboa та Videobrasil та ін. Вона брала участь у показах та виставках у таких інституціях, як Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк), Центр Помпіду (Париж), Національна галерея Jeu de Paume (Париж), Музей сучасного мистецтва у Меделліні, Les Laboratories d´Aubervilliers, Western Front (Ванкувер) та Instituto de Visión (Богота). Ретроспективи її фільмів проводилися в Інституті сучасного мистецтва(ICA, Лондон), в рамках Кінофестивалю у Мар-дель-Плата, і Кінематеці Торонто(TIFF Lightbox) та у центрі Flaherty Seminar. Її роботи входять до державних і приватних колекцій таких установ, як Kadist Foundation (Париж-Сан-Франциско), Centre National des Arts Plastiques (CNAP) та Cisneros Fontanals Art Foundation (Майямі). Наразі вона працює над своїм першим повнометражним фільмом після отримання у 2017 році ступеню Доктора філософії від університету PSL (програма SACRe) та Sensory Ethnography Lab (Гарвардський університет).
Фільми Лаури Уертас Міллан балансують між сучасним мистецтвом і кінематографом. У них художниця переплітає антропологію з екологією та історичними дослідженнями, що стають підґрунтям для її дослідницьких кінематографічних робіт, у яких вона розглядає стратегії виживання, опору і спротиву насильству. В останні роки Уертас Міллан працює над серією «етнографічних фантазій», які супроводжуються ґрунтовним дослідженням її кінематографічної концепції.
Для Future Generation Art Prize Уертас Міллан створила новий твір Let My People Go, що являє собою п’ятиканальну відеоінсталяцію. Головна героїня оповіді — рослина коки, що її народ муїна муруї в Колумбійській Амазонії вшановує як найвищу сакральну сутність, жіночий первень і джерело влади та мудрості. Новий поглинаючий твір Уертас Міллан запрошує нас до ритуального споглядання «мамбе» — зеленого порошку, який використовують під час ритуалу поклоніння. Показуючи, як уживання цієї психотропної субстанції може дати свободу, Let My People Go відмовляється від загальновживаних стереотипів про кокаїн і насильство й натомість подає діалог із природною сутністю.
