PinchukArtCentre

Мінья Б’яб’яні

Мінья Б’яб’яні (народилась у 1988 році в Гваделупі) працює між Мехіко та Гваделупою. Використовує нашарування та фрагментацію оповідань з карибським контекстом для побудови ефемерної поетики форм в інсталяціях, відео та малюнках. Спостерігає взаємозв’язок між колоніалізмом, ткацтвом і поняттям території в усній та письмовій мовах. Започаткувала художньо-педагогічний колективний проєкт Semillero Caribe у 2016 році та продовжує реалізовувати проєкт Doukou, який досліджує педагогічну деколонізаційну практику через мову тіла та концепції карибських авторів. Її роботи виставлялися на X бієнале в Берліні, TEOR/éTica в Коста-Ріці, Witte de With у Роттердамі, Cràter Invertido в Мексиці, Prix Sc Po 2019 у Парижі та SIGNAL у Мальме.
Мінья Б’яб’яні (народилась у 1988 році в Гваделупі) працює між Мехіко та Гваделупою. Використовує нашарування та фрагментацію оповідань з карибським контекстом для побудови ефемерної поетики форм в інсталяціях, відео та малюнках. Спостерігає взаємозв’язок між колоніалізмом, ткацтвом і поняттям території в усній та письмовій мовах. Започаткувала художньо-педагогічний колективний проєкт Semillero Caribe у 2016 році та продовжує реалізовувати проєкт Doukou, який досліджує педагогічну деколонізаційну практику через мову тіла та концепції карибських авторів. Її роботи виставлялися на X бієнале в Берліні, TEOR/éTica в Коста-Ріці, Witte de With у Роттердамі, Cràter Invertido в Мексиці, Prix Sc Po 2019 у Парижі та SIGNAL у Мальме.

У художній практиці Міньї Б’яб’яні малювання у просторі втілює процес мислення та спосіб активної керованої взаємодії з власним сприйняттям. У рамках Future Generation Art Prize 2021 вона представляє інсталяцію, що скеровує пересування глядачів кімнатою. Яким чином сприйняття простору формується нашою власною історією, зовнішньо (під час руху тіла крізь простір), та внутрішньо (через сприйняття цього руху самим тілом)? Протягом кількох років художниця досліджувала власну систему забування та стосунків із землею, на якій вона живе. Посилаючись на історію Гваделупи, вона досліджує сліди, що залишило рабство всередині країни, і відшукує способи, якими можна відтворити відносини з територією попри її колоніальність – Карибський архіпелаг досі контролюється Францією та є активно асимільованим французькою культурою.

Специфіка гваделупського контексту проявляється в роботі фігурами та метафорами, такими як візерунки традиційної техніки плетіння, яку художниця пов’язує з темами народних оповідань: море, що з’єднує острови, потік ріки, активний вулкан Суфрієр або вітер, який постійно дме з Атлантичного океану, ґрунт, забруднений пестицидами, які використовуються на бананових плантаціях… Усі вони складають середовище, в якому живе художниця і яке вона перетворює на поетичну та політичну сюжетну лінію.

Скеровуючи глядача пересуватися кімнатою заданими шляхами, Б’яб’яні виокремлює місця для спостереження та перетворює їх на частини подовженого тіла, демонструючи різні щільності й темпи, подібно до ритму дихання. І тіла, і колоніальна система, яку досліджує художниця, стають просторами автономного навчання, даючи нам можливість спостерігати за власними відчуттями.