Премія PinchukArtCentre 2025 - Премія PinchukArtCentre 2013

Переможці
Номінанти
Журі
Відбіркова комісія
Статистичні дані подачі заявок
Партнерські платформи
Фото
Відео
Преса про Премію PinchukArtCentre 2013

Переможці

Головна премія: Жанна Кадирова (Київ)
Спеціальні премії: Відкрита група, Лада Наконечна (Київ), Данііл Галкін (Дніпропетровськ)
Приз громадськості: Анатолій Бєлов (Київ)

Номінанти

Анатолій Бєлов

Анатолій Бєлов народився в 1977 році в Києві, де живе і працює зараз. Отримав дипломи Державної художньої школи ім. Тараса Шевченка та Національного технічного університету України. Був членом мистецьких груп Р.Е.П., Пенопласт та Emblika Quali. Бєлов брав участь у резиденціях Центру сучасного мистецтва Джоржда Сороса в Києві (2005) та Асоціації сучасного мистецтва Rotor у Ґраці (2009).

Через свої малюнки та картини Анатолій Бєлов відкриває нецензуровану свободу фікційного та автобіографічного наративів, розвиваючи світ розгнузданого дослідження сексуальності. Використовуючи мистецтво як зброю для особистої боротьби гомосексуаліста всередині гомофобного суспільства, Бєлов, як загублений романтик, мріє про свободу та любов.

Нещодавні виставки:
2013 - "Українські новини", ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 - "Українське тіло", Центр Візуальної Культури, Київ
2011 - Проект Анки Лазар і Моніки Шевчик “Подорож на схід”, галерея “Арсенал”, Бяласток, Польща
2010 - Участь у кураторському проекті Катерини Дьоготь “Якщо”. Графічна інсталяція, Музей сучасного мистецтва, Перм, Росія.

Завдяки новій роботі, створеній для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013, Бєлов здійснює стрибок у своїй творчій діяльності, вперше поєднуючи практику письменника, музиканта та візуального художника у «короткометражному мюзиклі». Цей фільм, романтична історія про кохання та крах, перетворюється на поетичне вираження дійсної андеграундної субкультури, свідоме емоційно та політично.

Євгенія Бєлорусець

Євгенія Бєлорусець народилася в 1980 році в Києві. Живе та працює у Києві та Берліні. Бєлорусець отримала магістерську ступінь з літератури у Київському Національному Лінгвістичному Університеті та диплом з документальної фотографії у Фотографічній школі Віктора Марущенка, а також закінчила аспірантуру у Віденському університеті. Бєлорусець заснувала літературно-мистецький журнал «Простори» в 2008 році, а у 2009 стала членом кураторської групи «Худрада».

Користуючись стратегіями журналістських розслідувань, Євгенія Бєлорусець глибоко проникає в обрану тему, створюючи вибіркові документальні репортажі на реалістичні теми. Її фотографії – це наративні, напів-постановочні образи, що відображають та репрезентують приховані суспільні реалії та складні соціальні структури.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2013 – “Судовий експеримент”, галерея SIZ, Рієка, Хорватія
2012 – “Interim Days: Tbilisi”, Державна академія мистецтв, Тбілісі, Грузія
2012 – “Спірна територія”, Севастопольський художній музей ім.М.П.Крошицького
2012 – “Queerfest 2012”, Експерементальна платформа «Тайга», Санкт-Петербург

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Бєлорусець здійснила безліч подорожей до Карпат, гірського регіону, прославленого незіпсутою красою природи та традиційним укладом. Її проект переріс у захоплюючу фотографічну подорож, збагачену елементами тексту: портрет життя у цій частині України, що розкриває нашим очам неочікувану суворість. Зображені люди виглядають так, ніби в небезпеці їхня гордість та гідність, ніби вони ув’язнені народними традиціями.

Володимир Воротньов

Володимир Воротньов народився в 1979 році в Червонограді. Живе та працює в Києві. Працює з субкультурними кодами, рухаючись із боку графіті та субкультурної графіки в бік концептуального мистецтва і вуличного arte-povera. Серед останніх проектів: персональна виставка у галереї Upominki, Роттердам (2013) та групові виставки у Zamek Ujazdowski, Варшава (2013), ARSENALE 2012, Мистецький Арсенал, Українське Тіло, Центр Візуальної Культури (усе в 2012 році).

Володимир Воротньов розпочав свою мистецьку практику на вулиці, працюючи з графіті. Його роботу зосереджено на картографуванні та демаркації простору для підкреслення дійсних елементів вулиці та створення абстрактних візуальних композицій.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 – “Addicts of Ternopolis DIY”, Тернопіль, Україна
2012 – «Політична критика», журнал, випуск #4, Центр візуальної культури, Київ
2012 - ARSENALE 2012, Перша київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва, головний проект, Київ
2012 – “Проєкт на Самсоні”, програма “Пошук” ФЦСМ, Київ

У своєму дослідженні Воротньов вивчає те, що називає «мовою вулиці», і в рамках свого проекту для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 переносить її до інституційного контексту. Він створює постановочну вуличну ситуацію всередині галерейного простору за допомогою серії знайдених вуличних об’єктів, кожен із яких знизу пофарбовано білим. Цією роботою митець відсилає до української традиції фарбувати дерева та вуличні бордюри в білий на знак приходу весни та очікування літа.

Даніїл Галкін

Даніїл Галкін народився в 1985 році у Дніпропетровську, де живе і працює дотепер. Після отримання ступенів у Театрально-мистецькому коледжі й Академії будівництва та архітектури працює у складі експериментально-мистецької групи 2222, яку було номіновано на Премію Кандинського у 2013 році. Галкін виборов Гран-прі конкурсу МУХІ-2011 та номінувався на Премію PinchukArtCentre Prize в 2011 і Премію Курьохіна в 2012 роках.

Даніїл Галкін заснував одноособовий колектив 2222 для репрезентації власної загальної мистецької практики. Кожна з двійок представляє міністерства (Міністерство Миру, Духовності, Здоров’я та Любові), які митець перетворює на серію інсталяцій, відео та інтервенцій.

Нещодавні виставки:
2013 – групова виставка номінантів Премії Курьохіна 2012, KURYOKHIN CENTER, Санкт-Петербург, Росія
2013 – «Ero's Error», Галерея Ілько, Ужгород
2013 – «БДСМ-2222», Щербенко Арт Центр, Київ
2012 – «Художники малюють», куратор Євген Карась, Галерея Карась, Київ

На виставці 20-ти номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Галкін демонструє «Турнікет» – нову роботу, побудовану спеціально для виставки з численних турнікетів, яка змушує публіку просуватися крізь систему проходів. Рух відвідувачів підкоряється регульованому спрямуванню, з визначеним обмеженням швидкості, що дозволяє проходити по одному. Таким чином, Галкін створює безглузду системну карусель, яка відсилає до шедевру Кафки «Процес».

Олег Грищенко

Олег Грищенко народився в 1985 році в Житомирі. Живе та працює в Києві. Грищенко одержав диплом із монументального живопису в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва та магістерську ступінь з живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Викладач на кафедрі графіки

Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури та співзасновник мистецького об’єднання ВАЛ.

Як гравер, Олег Грищенко продовжує мову, закорінену в традиційному українському декоративно-прикладному мистецтві та трансформує її за допомогою фрагментованих текстів та дії природи, на деякий час розкладаючи свої естампи надворі.

Нещодавні виставки:
2013 – “Меморія”, Групова виставка, Я Галерея, Київ
2012 – “Книжковий обід”, Групова виставка, Мистецький арсенал, Київ
2012 – ГОГОЛЬFEST, груповий проект Neofolk Project, Київ
2012 – “Картина затуляє краєвид”, Групова виставка, Національний художній музей, Київ
2012 – “Два”, персональна виставка, Я галерея, Київ

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Грищенко створив проект під назвою «Велика українська стіна». Це великомасштабна граверна матриця у поєднанні з 4200 друкованими аркушами з двохсот естампів, які складають оригінальну гравюру. Публіка може вільно брати листки з собою. Загальний образ «Великої української стіни» поєднує вивчення українських традицій, літератури, пейзажів та особистих спогадів. Це може бути метафорою для виклику, що стоїть перед Україною: потреби заново відкрити й зберегти національну спадщину, не гальмуючи соціальні, культурні та політичні зміни.

Анна Звягінцева

Анна Звягінцева народилася в 1986 році в Дніпропетровську. Живе і працює в Києві. Звягінцева навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури в Києві. Фіналістка Конкурсу для молодих українських художників МУХІ 2010. З 2010 року – член кураторської групи «Худрада», у 2011 стала співзасновницею ІСТМ (Ініціативи самозахисту трудящих мистецтва).

Чудово відчуваючи малюнок та матеріали, Анна Звягінцева фіксує сліди повсякденного життя, зустрічей, збігів або автобіографічних фактів у своїх скульптурах, малюнках та відео. Доробок молодої художниці набуває форми інтимного щоденника, що зберігає миті, ідеї та дії, які інакше були б втрачені.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2013 – “FILM PAPIER”, галерея La Box, Бурж, Франція
2013 – “Судовий експеримент”, галерея SIZ, Рієка, Хорватія
2013 – “Довірливий рух”, Щербенко Арт Центр, Київ, Україна
2012 – “Спірна територія”, Севастопольський художній музей ім. М.П.Крошицького

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Звягінцева вибрала один із сотень малюнків повсякденних домашніх занять на кшталт миття посуду. Вона обрала фрагмент цього малюнка та перетворила його на монументальну скульптуру, замістивши лінії від олівця залізним дротом. Через цю трансформацію банальний акт миття посуду відчужується, і ми маємо справу з ідеєю праці як такої.

Добриня Іванов

Добриня Іванов народився у 1987 році в Києві, де живе і працює дотепер. Навчався у студії живописця Олександра Бабака, але зараз працює у більшості зі скульптурою та інсталяціями. З 2009 року – учасник програми Генофонд для молодих українських митців, організованої арт-центром «Я Галерея» у Києві. У 2011 році брав участь у проекті Genofond Pinakothek у Titanikas Exhibition Halls при Вільнюській Академії мистецтв та інших виставках. У 2013 був номінований на Henkel Art.Awardта став учасником резиденціїKyiv Air.

Добриня Іванов збирає реальні та вигадані оповіді, пов’язані зі знайденими об’єктами. Поєднуючи їх, він розвиває сюжет навколо ідеї «правди» і «неправди». У сьогоднішній мистецькій практиці Добрині ці «наративи правди та неправди» стають частиною питання до власних мистецьких підходів.

Нещодавні виставки:
2013 – “Інтроверсія”, ЦСМ M-17, куратор Ксенія Малих, Київ
2012 – ГОГОЛЬFEST, Neofolk Project, Київ
2012 – “Ретроспектива”, Project Space, Київ
2012 – “Kiev Sculpture Project 2012”, куратори доктор Гелен Фебі, Катерина Тейлор, Національний ботанічний сад ім. Гришко, Київ
2012 – ARSENALE 2012, Перша київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва, спеціальний проект «Подвійна гра», куратори Олександр Соловйов, Марек Годзієвський, Кая Павелек, Анджей Залеський, Київ.

В рамках виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Іванов презентує спеціальний проект, складений із готових та створених об’єктів. Вони витікають із серії розмов, що триватимуть протягом виставки у якості рефлексії над власною методологією митця.

Жанна Кадирова

Жанна Кадирова народилася в 1981 році у м. Бровари Київської області. Живе та працює в Києві. Закінчила

Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. Отримала Мистецьку премію ім. Казимира Малевича, Премію Сергія Курьохіна в області сучасного мистецтва (публічне мистецтво) та Головну премію фестивалю Kyiv Sculpture Project (усе в 2012 році), а також Спеціальну премію PinchukArtCentre (2011). Її роботи виставлялися по всьому світу, зокрема, серед недавніх проектів, на 55-й Венеційській бієнале, Московській бієнале та в Palais de Tokyo у Парижі (усе в 2013 році).

Жанна Кадирова розвинула виразну скульптурну мову для картографування простору (в найширшому значенні слова). Матеріали, з якими вона працює, підкреслюють ahfuvtynfhye природу її об’єктів, що співвідносяться із соціальним контекстом повсякдення та рефлексують над ним.

Нещодавні виставки:
2012 – “Angry birds” Музей сучасного мистецтва, Варшава, Польща
2012 – “Натовп”, арт-центр PinchukArtCentre, Киïв
2012 – “Мiф Украïнське барокко" Нацiональний художнiй музей Украïни, Київ
2012 – “Kiev Sculpture Project”, Центральний ботанiчний сад iм. М.М.Гришко (отримала гран-прi фестивалю), Київ
2011 – “Неявнi форми”, Мала галерея Мистецького Арсеналу, Київ

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Кадирова здійснює новий крок у своїй мистецькій практиці, відновлюючи втрачену традицію мозаїки, яку можна зустріти у громадських місцях по всій території колишнього Радянського Союзу. Ці мозаїки мали освітню функцію, пропагуючи моральні та етичні й цінності. Адаптуючи той самий матеріал і мистецьку мову, Кадирова трансформує їх за допомогою переміщення до галереї. Її твори критично рефлексують над зміненим використанням зображень у публічному просторі та загибеллю спадщини колишніх радянських традицій.

Аліна Копиця

Аліна Копиця народилася в 1983 році у смт. Поліське Київської області. Живе та працює у Боярці у Київській області. Копиця отримала диплом за спеціальністю графіка у Київському політехнічному інституті. З 2008 року працює з мистецтвом апсайклінгу, брала участь у Міжнародному каталонському фестивалі переробки сміття в Барселоні та фестивалі On the Street у Стамбулі.

Гендерні відносини, сексуальна поведінка та фетишизм стають об’єктами текстильних робіт, скульптур та перформансів Аліни Копиці. Через неускладнений гумористичний підхід її роботи звертаються до соціальних табу, розкриваючи можливість пристрасного сексуального потягу, вільного від гендерно-політичних відносин та суспільних очікувань.

Нещодавні виставки:
2012 – “Жіночий цех”, Центр візуальної культури НаУКМА, Київ,
2012 – “Гендер в Ізоляції” Медпункт, Ізоляція - платформа культурних ініціатив, Донецьк
2012 - Виставка номінантів конкурсу “МУХі 2012’, Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ
2011 - Передаукціонна виставка “Просто. Мистецтво”, Національний художній музей України, Київ
2011 – “Музичі Christmas Art Fair”, с.Музичі.

Проект Копиці в рамках виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 демонструє нову еротичну скульптуру – чорного силіконового сфінкса, разом із перформансом, що запрошує публіку до сублімованої сексуальної гри. Інсталяція торкається теми ймовірної невинності та грайливості сексуальності, її проникнення у повсякденність та визвольним потенціалом, який лежить у її основі.

Марія Куликівська

Марія Куликівська народилася в 1988 році в Керчі. Живе та працює в Києві. Куликівська закінчила магістратуру з архітектури у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Переможниця конкурсів RutaRuna для молодих митців з України та Швеції (2013), «У пошуках просторів взаємодії» фундації ЦСМ (2012), Швейцарської неприбуткової організації AKKU (2011-2012), МУХІ 2010 від галереї Bottega у Києві та багатьох інших. Зараз вона викладає візуальну культуру сучасного мистецтва дітям у PinchukArtCentre.

Ядро роботи Марії Куликівської – її власне тіло, його увічнення, перетворення та розпад. У доробках молодої художниці ідея тіла перетворюється на архітектурні структури, сформовані з природних матеріалів, таких як сіль, молоко або цукор, відсилаючи до тем виробництва, конструкції та деконструкції.

Нещодавні виставки:
2013 – “Where the wind blows” інсталяція, Національний художній музей України, Київ,
2013 – “Армія Клону.2”, інсталяція у груповому проекті “Красива”, RuArts, Москва, Росія
2013 – “Без назви”, інсталяція в груповому проекті “Інтроверсія”, Центр Сучасного Мистецтва "М17", Київ
2013 – перформанс в публічному просторі (у вітрині галереї вина "Wein & Co"), Uster, Швейцарія
2012 – “SWEET/SS LIFE” – персональний проект стипендіата, переможця міжнародного конкурсу від AKKU verein Kunstleratelier та департаменту культури в місті Устері, Цюріх, Швейцарія.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Куликівська створила нову скульптуру із саморобних соляних цеглин. Ці цеглини вона використовує для побудови пейзажу з 25 стовпів, які через саму природу матеріалу перебуватимуть у постійному процесі руйнування.

Олександр Курмаз

Олександр Курмаз народився в 1986 році в Києві, де живе та працює. Курмаз закінчив відділ дизайну Української Національної академії мистецтва в Києві. Він був фіналістом Премії ім. Казимира Малевича, резидентом фонду «Ізоляція» в Донецьку та Artitude Kunstverein у Берліні. Мав персональну виставку у Варшаві в 2010, брав участь у RutaRuna, проекті для молодих художників з України та Швеції, та кампанії Must Art у Мінську (усе в 2013).

Мистецька діяльність Олександра Курмаза почалася з графіті. Поступово він покинув цю форму, але зберіг публічний простір у якості території своєї роботи та продовжив використовувати андеграундні стратегії загарбання публічного простору, затаврованого рекламою й приватними комерційними повідомленнями. У більшості своїх робіт він грається з позбавленням владних структур влади, використовуючи гумористичні та концептуальні інтервенції.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2013 – Фото-бієнале FORMAT 13, Дербі, Великобританія
2013 – “Система координат”, Єрмілов центр, Харків
2013 – “Свій Поетика”, Design Cloud, LLC., Чикаго, США
2012 - “Мінлива хмарність”, фундація ІЗОЛЯЦІЯ, Донецьк

На час виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Курмаз окуповує і виставкові зали, і Бессарабський ринок та околиці. За допомогою серії інтервенцій Курмаз змішує приватний та публічний простори, викриваючи набір очікувань перехожого.

Роман Мінін

Роман Мінін народився в 1981 році в Димитрові Донецької області. Мінін закінчив Харківську академію дизайну та мистецтва в 2008 році. У 2009 одержав Медаль «Талант та покликання» Всесвітнього альянсу «Миротворець». Брав участь у багатьох групових виставках та фестивалях, організував Фестиваль стріт-арту в Харкові та очолював програму «Ізоляція в міському просторі» у донецькому центрі сучасного мистецтва «Ізоляція» в 2012.

Гірнича справа – основна характеристика Донецької області, де народився Роман Мінін. Для жителів регіону це не лише індустрія, але й спосіб життя. Мінін узяв це за основну тему свого живопису та вітражів, за метафору закритої соціальної системи, що забороняє вихід. У «Плані втечі з Донецького регіону» Мінін створив власну схему порятунку з цього ув’язнення.

Нещодавні виставки:
2011 - «Не моя справа», проект «Стіна», Винзавод, Москва, Росія
2011 - «План втечі з Донецької області», Харківська муніципальна галерея, Харків
2010 - «Шахтарський фольклор», муніципальна галерея, Суми
2010 - «Історія красивої манії», галерея «Волга», Москва, Росія
2010 - «Сни про війну», галерея «Вова-Таня», Харків

Виставка 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 дозволяє Мініну здійснити суттєвий крок для поєднання мистецької практики живописця з соціальною взаємодією, яка зайняла чільне місце у його діяльності. «План втечі з Донецької області» поєднано зі спеціально створеною роботою, авторами якої стали діти з регіону. Вони (вперше в житті) поїхали до Києва, щоб намалювати план власної втечі.

Лада Наконечна

Лада Наконечна народилася в 1981 році в Дніпропетровську. Живе та працює в Києві. Наконечна закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві та активно виставлялася в Україні та закордоном. Член мистецької групи Р.Е.П. та співзасновниця ІСТМ (Ініціативи самозахисту трудящих мистецтва) і групи «Худрада». Номінувалася на Премію PinchukArtCentre 2009.

Лада Наконечна створює малюнки олівцем - ретельно вималювані, а часом абстрактні пейзажі, які через процес створення рефлексують над фізичною контекстом і соціальним середовищем, в якому ці малюнки створюються.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 – “Entfremdungseffekt”, Eigen+Art Lab, Берлін, Німеччина
2012 – “Будні”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 – “Картина затуляє краєвид”, Національний художній музей України, Київ
2011 – “Трудова виставка”, ЦВК, Київ

В рамках виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Наконечна будує стіну, що не торкається ані підлоги, ані стелі. Через акт малювання на стіні художниця змушує її візуально зникнути. У цій роботі Наконечна зосереджує увагу глядача на позиції митця як маніпулятора простору та регулювальника відчуття. Усередині розташовано фотографію маніпульованого простору, що додає складності та плутанини.

Микола Рідний

Микола Рідний народився в 1985 році в Харкові, де живе і працює зараз. Закінчив Харківську Державну академію дизайну та мистецтв. У 2005 став співзасновником та куратором галереї-лабораторії SOSкa, організованого митцями простору для розвитку місцевого культурного середовища Харкова. Рідний номінувався на Премію PinchukArtCentre 2011.

Через відео, скульптуру та інсталяцію Микола Рідний здійснює критичну рефлексію над суспільно-політичним контекстом пострадянського середовища. Його мистецькі повідомлення часто будуються за допомогою поєднання документальних фільмів із традиційною фігуративною скульптурою чи знайденими об’єктами.

Нещодавні виставки:
2013 – “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 – “Labor Circle”, виставковий простір Bank Pekao, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 – “ Середовище. Досвід позаінституційних стосунків. Харків, 2004 – 2012”, центр творчих індустрій «Фабрика», Москва, Росія
2012 – “Shelter”, Kunstverein das weisse haus, Відень, Австрія
2011 – “Документи”, Мистецький Арсенал, Київ

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Рідний створює нову інсталяцію, що піднімає тему місця міліцейських органів та їхньої влади в українському суспільстві. Робота балансує між критичною репрезентацією силових структур та особистою оповіддю колишнього міліціонера, який став скульптором. Скульптури міліцейських чобіт демонструються поряд із маленькими відео протестів та прямодушним інтерв’ю з колишнім міліціонером.

Іван Світличний

Іван Світличний народився в 1988 році в Харкові, де живе і працює досі. Він закінчив Харківську Державну академію дизайну та мистецтв за спеціальністю станковий живопис та монументальна скульптура. Засновник та куратор

мистецької організації 01011101, куратор виставок творчого центру ТЕЦ у Харкові. Світличний номінувався на Премію PinchukArtCentre у 2011 році.

У своїй роботі Іван Світличний досліджує звук як скульптуру. На перших стадіях виготовлення він експериментує з об’єктами та створює основу для скульптурного звуку. Абстрактні фізичні скульптури визначають шлях звуку та сприйняття його глядачем. Продовжуючи свої дослідження через перформанс та акції в конкретних просторах, тепер Світличний переосмислює можливості цього процесу, щоб подати звук у якості скульптурного об’єкта.

Нещодавні виставки:
2012 - "Мистецька мапа України", Музей сучасного мистецтва України, Київ.
2012 - "Запáсний вихід", в рамках проекту Goethe-Institut в Україні "Центр компетенцій для менеджерів у сфері культури", Центр сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр", Харків.
2012 - ARSENALE 2012, Перша Київська міжнародна бієнале сучасного мистецтва, Київ
2011 - Виставка 20 номінантів Премії PinchukArtCenter, Київ.
2011 - "Удай-Бабаї", у співпраці з Євгеном Світличним, в рамках фестивалю екологічної урбаністики "Акумулятор", Харків.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Світличний створює мінливий скульптурний звуковий портрет двадцяти кімнат, у яких проходить виставка номінантів. Звук кожної кімнати записується наживо, трансформується за допомогою звукової матриці та по-новому відтворюється у виставковому просторі.

Андрій Хір

Андрій Хір народився в 1988 році в Ужгороді. Живе та працює у Львові. Отримав диплом з архітектури Національного університету «Львівська політехніка». З 2005 року бере участь у різноманітних виставках, таких як проект «Неофольк» на Гогольфесті в Києві та Арт Москва (2012). Хір працює з живописом, стріт-артом, фольклором, поезією та дизайном.

Настінні розписи Андрія Хіра виходять з духовних наративів, які він досліджує, щоб зрозуміти, що ховається за їх уже відомими витоками. Потім він перетворює їх згідно своїх особистих переконань та моралі на абстрактний живопис, населений химерними неземними створіннями.

Нещодавні виставки:
2012 – “Neofolk project”, програма візуального мистецтва арт-центру “Я Галерея” на ГОГОЛЬFEST 2012, Київ
2012 – “Родичі Ворхола. Сучасне мистецтво Західної України”, спецпроект арт-центру “Я Галерея” в рамках ART MOSCOW 2012, Центральний дім художника, Москва, Росія
2012 – “Black Circle festival ІІІ”, Яремче, Україна
2011 – “Хір - звір з гір”, персональний проект, арт-центр “Я Галерея”, Київ.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Хір створив нову фреску за мотивами біблійної історії про Ковчег Ноя. У своїй особливій художній манері він перетворює цю історію в символічне зображення, в якому непізнані істоти являють собою метафору того, що могло б бути світом теперішнім, минулим чи майбутнім.

Олеся Хоменко

Олеся Хоменко народилася у 1980 році в Києві, де живе і працює зараз. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури України, після цього була резиденткою Центру сучасного мистецтва при Києво-Могилянській Академії (2005–2006) та Лейпцизької міжнародної програми з мистецтва (2008). Хоменко є співзасновницею та членом мистецької групи Р.Е.П. та кураторської асоціації «Худрада». Номінувалася на Премію PinchukArtCentre у 2009 та 2011 роках, а також на Премію Future Generation Art Prize та Мистецьку премію ім. Казимира Малевича (обидві в 2012).

Живопис Олесі Хоменко є наративним роздумом на теми пролетарського героя та пострадянського простору, ландшафту й архітектури.

Нещодавні виставки:
2013 - “Українські новини”, ЦСМ «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
2012 - “Практика”, галерея «Лавра», Київ
2012 - Future Generations Art Prize, арт-центр PinchukArtCentre, Київ
2012 - “Виключно живопис. Новітній український фігуратив”, спеціальний проект в рамках ART KYIV contemporary, Мистецький Арсенал, Київ
2012 - “Найкращі часи, найгірші часи”, головний проект ARSENALE 2012, Мистецький Арсенал, Київ.

В рамках виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Хоменко здійснює новий крок у своїй мистецькій практиці, презентуючи анімаційне відео на основі власних картин. Робота демонструє обличчя матері, яка робить вигляд ніби засинає над своєю дитиною. Хоменко розташовує глядача на місці дитини, проектуючи анімацію на цільне велике полотно, на якому художниця писала обличчя. Через полотно вона зберігає спогад про малювання та надає фізичної глибини спроектованій анімації.

Група Мельничук-Бурлака

Іван Мельничук та Олександр Бурлака народилися в 1982 році в Києві, Україна, де живуть і працюють досі. Вони архітектори, члени групи «Група предметів», що спеціалізується на документації та вивченні трансформацій міста. Бурлака також є членом кураторської групи «Худрада» та виступав у ролі дослідника для виставки Trespassing Modernities у SALT Galata у Стамбулі. Митці взяли участь у програмі Бергенської Асамблеї 2013.

Іван Мельничук та Олександр Бурлака практикують критичну рефлексію над перетворенням архітектурної спадщини та урбаністичного контексту пострадянського простору на колективну пам'ять та, водночас, стиранням їх із неї. Самі архітектори за освітою, вони досліджують роль, ідеологію та відповідальність сучасного архітектора.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Мельничук і Бурлака презентують ряд дійсних, незакінчених або утопічних архітектурних проектів з міського контексту Києва. Ці проекти спрямовано на розвиток міста як простору комерції, в якому архітектори втрачають свою відповідальність та працюють лише для задоволення бажання клієнтів. Завершена робота виконує функцію маніфесту відповідальності архітектора перед містом як середовищем існування та спадщиною.

Відкрита група

Відкриту групу заснували у Львові в 2012 році п’ятеро українських митців:
Юрій Білей (нар. 1988, Ужгород),
Антон Варга (нар. 1989, Ужгород), Павло Ковач (нар. 1987, Ужгород), Євген Самборський (нар. 1984 в Івано-Франківську) та Станіслав Туріна (нар. 1988, Макіївка, Донецька область). За минулий рік вони взяли участь у кількох виставках, включаючи Львівську бієнале та фестиваль «Креденц» у Виноградові.

У процесі побудови тимчасових відкритих «галерей» у публічних місцях, «Відкрита група» створює простори, водночас фізичні та психологічні, щоб актуалізувати мистецький дискурс та поставити під питання галерею як кураторський та/або комерційний простір. «Відкриту групу» складають п’ятеро членів-засновників, але вона постійно запрошує «усіх» долучитися та зробити внесок у мистецький продукт.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 «Відкрита група» презентує спеціальний проект, який продовжує їхню практику відкритого та безперервного дискурсу, ставлячи під питання позицію глядача, митця й роботи та їх взаємодії.

Synchrodogs

Synchrodogs (сформувалися в 2008 р.) – це мистецька група, до складу якої входять двоє українських фотографів: Таня Щеглова (нар. 1989, Івано-Франківськ) та Роман Новен (нар. 1984, Луцьк). Вони стали переможцями фотографічної премії Harpers Bazaar в Україні (2011), одержали першу премію фотоконкурсу Art Rebels x Canon у Данії та конкурсу FOAM Construct в Нідерландах (обидва 2012 року). Вони активно виставляються у різних країнах світу.

Таня Щеглова та Роман Новен подорожують Україною та знімають різноманітні фотографічні серії, які описують перебування людського тіла серед незайманої природи. У своїй роботі митці представляють кадровані пейзажі як абстрактні та піднесені місця, порушені введенням автопортрета до зображення. Ці автопортрети часто зводяться до присутності тіла зі шкірою, що постійно перетворюється – дивовижно поглинене, але водночас відчужене природним тлом.

Для виставки 20 номінантів Премії PinchukArtCentre 2013 Synchrodogs здійснили подорож до Ісландії, продовжуючи практику грайливого відкриття, кадрування, порушення та захвату піднесеного середовища природи у своїх постановочних фотографіях.

Відбіркова комісія

Оксана Баршинова - завідуюча науково-дослідним відділом мистецтва ХХ – початку ХХІ століття в Національному художньому музеї України (НХМУ)
Катерина Ботанова - директор CSM, головний редактор інтернет-журналу «КОРИДОР»
Бйорн Гельдхоф - заступник арт-директора PinchukArtCentre
Арсен Савадов - художник
Катерина Стукалова - шеф-редактор часопису «ART UKRAINE»
Тетяна Тумасьян - директор Харківської міської художньої галереї
Екхард Шнайдер - генеральний директор PinchukArtCentre

Журі

Еллен Блюменштайн - головний куратор Інституту Сучасного мистецтва Kunst Werke (Берлін, Німеччина)
Кетрін Вуд - куратор Відділу сучасного мистецтва та перформансу, Тейт Модерн, (Бенксайд, Великобританія)
Леан Сакрамон - куратор, Фонд сучасного мистецтва Cartier (Париж, Франція)
Дмитро Озєрков - завідувач Сектором сучасного мистецтва Державного Музею Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія)
Тьєррі Распай - директор Ліонського музею сучасного мистецтва та куратор (Ліонської бієнале, Франція)
Екхард Шнайдер - генеральний директор PinchukArtCentre

Статистичні дані подачі заявок

Роботи приймались протягом трьох місяців виключно в online-режимі через сайт Премії.

PinchukArtCentre 2013 | Create infographics

Партнерські платформи

CSM (Фундація Центр Сучасного Мистецтва), Київ
Культурна Ініціатива «Hitch & Klum», Сімферополь
Факультет Львівскої національної академії мистецтв в м. Севастополь
Експериментальний центр сучасного мистецтва «Чайна фабрика», Одеса
Музей сучасного мистецтва Одеси
Центр молодіжних ініціатив «Тотем», Херсон
Арт-центр «Я Галерея», Дніпропетровськ
ЄрміловЦентр, Харків
Харківська міська художня галерея, Харків
Художнє об'єднання «Дзиґа», Львів
Мистецька Формація «Форумс», Івано-Франківськ
Галерея Бастіону «Арт на Мур», Івано-Франківськ

Фото

Відео

Преса про Премію PinchukArtCentre 2013

Всі статті

Остання новина

Премія PinchukArtCentre 2013