24 вересня
PinchukArtCentre оголосив імена 20 номінанток та номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025
PinchukArtCentre оголосив імена 20 номінанток та номінантів на Премію PinchukArtCentre 2025 — загальнонаціональну премію в галузі сучасного мистецтва для українських художниць та художників віком до 35 років включно.
Нагороджуючи Відкриту групу, яка здобула Головну премію, члени міжнародного журі зазначили:
«Після довгих дискусій журі одностайно вирішило присудити Головну премію Відкритій групі. Ми хочемо віддати належне тому, як гурти заявляють про себе на українській арт-сцені та разом із тим підкреслюють, що мистецтво не є індивідуалістичним, воно залучає суспільство в цілому. Ми відчуваємо різноплановість втілення цієї ідеї у проекті Відкритої групи, який розрахований винятково на українську аудиторію. Проект поєднує Львів із Києвом, людей, яких вони зустрічають у рамках мистецького туру, і відвідувачів, які сьогодні можуть приєднатися до цієї ментальної подорожі. Ми розуміємо - те, що ми бачимо, не є роботою. Адже роботою є сам перформативний процес, а різні форми - відео, фото, книги - і театральність усього цього є лише відносними елементами. Також ми оцінили ретельність виконання, завдяки чому кожен елемент перекладено й представлено відвідувачам у його власній формі. Зокрема це недвозначно дало зрозуміти, що ми маємо справу зі зрілою творчістю. Нам як членам журі сумно, що ця робота розрахована лише на внутрішню аудиторію».
Нагороджуючи Анну Звягінцеву, члени журі сказали наступне:«Першим спеціальним призом ми нагороджуємо Анну Звягінцеву. У роботі “Порядок речей” художниця знаходить мову для трансформації уваги до простих речей життя у переконливі образи, водночас зберігаючи відчуття крихкості, відкритості, втрат і здобутків, які втім залишають місце для слабкості у нашому ставленні до життя. Вона доводить, що мистецтво в естетичному вимірі може бути політичним у найглибшому значенні цього слова. Її художня мова є універсальною і в той же час суб'єктивною. Чутливість її малюнку поєднується з її вибором матеріалу, і вона долає цю прірву за допомоги особливих вигинів і недосконалостей зварювання металу».
Вручаючи другу Спеціальну премію Аліні Клейтман, журі зазначило: «Визначаючи переможця другого спеціального призу, ми розглянули ряд митців, усіх з яких ми вважаємо абсолютно гідними. Ми нагороджуємо цим призом Аліну Клейтман за свіжість, сміливість і цілісність естетики та візуальної розвідки. Вона представляє собою радикальний і водночас ексцентричний підхід до життя. У своєму відео “Супер А. Поголи своє серце”, вона використовує чесну мову, уникаючи будь-якої театральності, яка так часто притаманна роботам, які стосуються людських меж. Вона стосується як стереотипів, так і актуальних питань, таких як сьогоднішнє становище жінок у суспільстві і образ жінки, який нав'язується суспільством. Вона і сама сміливо робить особисту заяву ніжно, але твердо, коли серед інших залучає до проекту власну бабусю".
Kinder Album (з нім. «Дитячий альбом») – живе та працює у Львові. Працює з рисунком, живописом, фотографією, відео та інсталяцією. Kinder Album з’явилася як художник у соціальних мережах з 2012 року зі своїми відвертими фотографіям та рисунками, зробленими у дитячій манері (від чого і походить її псевдонім). Kinder Album є активним учасником групових та персональних виставок в Україні та за її межами.
Євгенія Бєлорусець народилася в 1980 році в Києві. Живе та працює у Києві та Берліні. Бєлорусець отримала магістерську ступінь з літератури у Київському національному лінгвістичному університеті та диплом з документальної фотографії у Фотографічній школі Віктора Марущенка, а також закінчила аспірантуру у Віденському університеті. Бєлорусець заснувала літературно-мистецький журнал «Простори» в 2008 році, а у 2009 р. стала членом кураторської групи «Худрада». У 2015 році представляла Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале у груповій виставці «Надія».
Даніїл Галкін народився в 1985 році у Дніпропетровську, де живе і працює дотепер. Після отримання ступенів у Театрально-мистецькому коледжі й Академії будівництва та архітектури працює у складі експериментально-мистецької групи 2222, яку було номіновано на Премію Кандинського у 2013 році. Галкін виборов Гран-прі конкурсу МУХІ-2011 та номінувався на Премію PinchukArtCentre Prize в 2011 і Премію Курьохіна в 2012 роках. Один із трьох фіналістів премії Казимира Малевича 2014 р.
Катерина Єрмолаєва народилася у 1985 році у Донецьку. Живе і працює у Києві. У 2007 році закінчила Донбаську національну академію будівництва та архітектури. Єрмолаєва розпочала свою мистецьку кар’єру зі стріт-арт проектів під псевдонімом “Міхалич”. Учасниця численних групових проектів; номінантка конкурсу для молодих українських художників МУХі 2014 р. та Премії Сергія Курьохіна 2015 р. (Санкт-Петербург).
Анна Звягінцева народилася в 1986 році в Дніпропетровську. Живе і працює в Києві. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, відділення станкового живопису. З 2010 року – член кураторської групи «Худрада», у 2011 стала співзасновницею ІСТМ (Ініціативи самозахисту трудящих мистецтва). Номінантка конкурсу для молодих українських художників МУХі 2010 та Премії PinchukArtCentre 2013 р. У 2015 році представляла Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале у груповій виставці «Надія».
Микола Карабінович – медіа-художник, музикант. Народився в Одесі в 1988, де живе і працює дотепер. У 2011 році закінчив філософський факультет Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. З 2008 року учасник численних групових виставок, фестивалів та проектів на території України та за її межами.
Аліна Клейтман народилась у 1991 році у Харкові. З 2005 року вивчала скульптуру в майстерні О. Рідного. Закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв за напрямком «Станкова та монументальна скульптура». У 2010 році відкрила галерею-лабораторію сучасного мистецтва «У Рози», де провела серію кураторських проектів та персональних виставок. У 2012 році вступила в Школу фотографії та мультимедіа ім. Родченко (Москва), де закінчила майстерню під керівництвом К. Преображенського за напрямком «Відеоарт та інсталяція». Номінантка на Премію PinchukArtCentre 2011 року. Учасниця Московської міжнародної бієнале молодого мистецтва у 2014, Київської бієнале сучасного мистецтва «Київська школа» 2015 р. та багатьох інших міжнародних виставок. Зараз живе та працює у Києві.
Дар’я Кольцова – художник та куратор. Автор перформансів та інсталяцій. Народилася у 1987 році в Харкові. Живе і працює у Харкові та Києві. Закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Куратор візуальної програми «ГОГОЛЬFEST» 2014 та 2015 років.
Сергій Мельниченко народився в Миколаєві у 1991 році. Тимчасово живе та працює у місті Ченду, Китай. Член «Української фотографічної альтернативи». Учасник паралельної програми IV Московської міжнародної бієнале молодого мистецтва у 2014 році. Брав участь у численних групових виставках та фотоконкурсах. Його роботи представлені у галереях Аргентини, Великобританії, Нідерландів, Словакії, Чилі.
Роман Михайлов народився у 1989 році у Харкові. Живе і працює у Харкові і Києві. Навчався у Харківській державній академії дизайну і мистецтв на відділенні станкового живопису. З 2010 року - член Національного союзу художників України. Михайлов є учасником багатьох групових виставок і проектів, серед яких ІІІ Одеська бієнале сучасного мистецтва, 2013; груповий проект “I am a drop in the ocean”, Берлін, 2014; фестиваль “Ukraine - scene libre”, Париж, 2015 та інших.
Сергій Петлюк народився у 1981 році в Івано-Франківську. Живе і працює у Львові. Навчався у Львівській національній академії мистецтв. Сергій Петлюк - автор персональних проектів, учасник кількох резиденцій, зокрема, програми CEC Artslink (США), а також групових виставок, серед яких ARSENALE, Київ, 2012; “Український зріз”, Люблін, 2013; “Premonition: Ukrainian art now”, Лондон, 2014 та багато інших. У 2011 році був номінантом на Премію PinchukArtCentre.
Микола Рідний народився в 1985 році в Харкові, де живе і працює зараз. Закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв, відділення скульптури. У 2005 став співзасновником та куратором галереї-лабораторії SOSкa, організованої митцями для розвитку місцевого культурного середовища. Рідний був куратором численних художніх виставок, серед яких “Нова історія” (у співпраці з групою SOSка), Харків, 2009; “Після перемоги”, Харків, 2014. Був учасником багатьох резиденцій, серед яких “DAAD Artist-in-Berlin”, Німеччина, 2014; CEC ArtLinks, США, 2010 та інші. Номінувався на Премію PinchukArtCentre 2011 та PinchukArtCentre 2013, а також на Мистецьку премію ім. Казимира Малевича у 2014. У 2015 році у співпраці з Сергієм Жаданом представляв Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале у груповій виставці “Надія”, а також взяв участь в основному павільйоні 56-тої Венеційської бієнале “All the World’s Futures”.
Іван Світличний народився в 1988 році в Харкові. Живе і працює у Харкові і Києві. Закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв за фахом «Станкова та монументальна скульптура». Навчався у майстернях В. Кулікова, В. Кочмара, В. Шапошнікова. У 2009 році за роботу “Заводські приміщення” отримав премію за інновації у скульптурі. Засновник та куратор мистецької організації 01011101, куратор виставок творчого центру ТЕЦ у Харкові. Світличний номінувався на Премію PinchukArtCentre у 2011 та 2013 роках. У 2014 році став засновником і куратором першого українського віртуального арт-простору – експозиційного середовища “Шухляда”.
Сергій Якименко народився у 1987 році у Харкові, де живе і працює зараз. Закінчив Харківське художнє училище, відділення скульптури. Основний художній напрям - стріт-арт. Якименко - автор кількох персональних проектів: “Внутрішня кишеня Моани”, Харків, 2010; “Yakim”, Харків, 2014; “Story of my art romance”, Харків, 2014. Учасник конкурсів та воркшопів. Переможець відкритого конкурсу “Муралістика”, фонд ІЗОЛЯЦІЯ, 2015.
Відкрита група була створена в серпні 2012 року у Львові художниками Євгеном Самборським, Антоном Варгою, Юрієм Білеєм, Павлом Ковачем, Станіславом Туріною, Олегом Перковським. Постійними учасниками групи є (з 2015 р.): Антон Варга, Юрій Білей, Павло Ковач, Станіслав Туріна. До основного складу учасників Відкритої групи також долучаються інші люди на час, поки проект, у якому вони беруть участь, є актуальним.
Відкрита група є учасником багатьох виставок в Україні та за кордоном, а також резидентських програм. Колектив став лауреатом першої спеціальної Премії PinchukArtCentre у 2013 році, 2015 року Відкрита група представляла Національний павільйон України на 56-тій Венеційській бієнале у груповій виставці «Надія».
Група Мельничук-Бурлака: Іван Мельничук народився 1982 року в Луцьку; Олександр Бурлака народився 1982 року в Києві. Нині обидва живуть та працюють у Києві.
Група Мельничук-Бурлака є наступником об’єднання архітекторів «Група предметів» (створеного 2007 р. Олександром Бурлакою, Владом Голдаковським та Іваном Мельничуком).
Архітектори за освітою, у своїй мистецькій практиці Мельничук та Бурлака досліджують трансформації міста, архітектурну спадщину, а також роль та відповідальність сучасного архітектора. Учасники багатьох міжнародних групових виставок, зокрема, Бергенської асамблеї 2013 р. та багатьох інших. Номінанти Премії PinchukArtCentre 2013 року.
Аліса Ложкіна - заступник генерального директора НКММК «Мистецький Арсенал», головний редактор журналу ART UKRAINE. Куратор, арт-критик. Живе і працює в Києві. Вчилася у Києво-Могилянській Академії (політологія, культурологія), а також на Вищих курсах режисерів та сценаристів у Москві (режисура ігрового кіно). Працювала у Київській галереї Марата Гельмана (арт-менеджер), у Київській міській галереї мистецтв «Лавра» (заступник директора, головний куратор), у журналі ТОП10 (редактор рубрики «Арт»). У 2010 році разом з Олександром Соловйовим виступила автором мистецтвознавчого проекту «POINT ZERO. Новітня історія сучасного українського мистецтва». З 2010 року очолює журнал ART UKRAINE, з 2013 працює в Мистецькому Арсеналі. Серед останніх кураторських проектів: «I am a Drop in the Ocean. Art of the Ukrainian Revolution», Kunstlerhous, Vienna, Austria (2014), «Кодекс Межигір’я», Національний художній музей України (2014), «Jestem kroplą w morzu. Sztuka ukraińskiej rewolucji», MOCAK, Museum of Contemporary Art in Krakow, Poland (2014), «Long Path to Freedom. Ukrainian Art Between Revolution and Hybrid War», Ukrainian Institute of Modern Art, Chicago, USA (2014-2015), «Катерина Білокур. Хочу бути художником!» Мистецький Арсенал, 2015. |
|
Олеся Островська-Люта - культуролог, куратор, старший експерт аналітичного центру pro.mova. З квітня 2014 по грудень 2014 р. працювала на посаді першого заступнику Міністра культури України, Першого заступника Голови Національного комітету у справах ЮНЕСКО, була членом Дорадчого комітету Президентів України і Польщі. З березня 2008 по квітень 2014 р. була керівником програм і проектів за напрямом «Культура» благодійного фонду «Розвиток України», з 2010 р. по квітень 2014 р. - Головою Правління Фундації «Центр сучасного мистецтва». У 2010, 2012 брала участь у селекційних і дорадчих комітетах та була членом журі Премії Казимира Малевича Польського Інституту. Була головою журі Міжнародного кінофестивалю «Молодість» (2011 р.) та Панорама українського кіно (2010-2011 рр.). У 2010-2014 рр. була членом Експертні ради програми і3, проекту Динамічний музей фонду «Розвиток України», Стипендіальної ради програми і3, у 2012-2014 рр. - музейної ради Міністерства культури України. Курирувала виставки «Велика несподіванка», «Мінливий світ - розказаний час» (НХМУ), «Ніжність» (ЦСМ при НаУКМА), перформанс «Я запізнююся на літак, на який неможливо запізнитися» (Алевтина Кахідзе) тощо. |
|
Михайло Рашковецький - мистецтвознавець, арт-критик, куратор. Народився у 1954 р. в Одесі. Живе і працює в Одесі. Навчався на філологічному факультеті Одеського державного університету (1978), факультеті теорії і історії мистецтв Інституту ім. Рєпіна Академії мистецтв СРСР-Росії (1992, Санкт-Петербург). Був науковим працівником Одеського художнього музею, завідуючим виставковим і науково-просвітницьким відділами (1982 – 1996); головою правління асоціації «Нове мистецтво» (Одеса, 1993 – 1996); директором ЦСМ Сороса (Одеса, 1996 – 2000). З 2002 року є куратором Музею історії євреїв Одеси, а з 2013 – співкуратором Одеської бієнале сучасного мистецтва. |
|
Бйорн Гельдхоф – заступник арт-директора PinchukArtCentre. Курирував різні проекти і виставки, у тому числі міжнародну премію Future Generation Art Prize 2010, 2012, 2014 рр., Future Generation Art Prize@Venice в 2011, 2013 рр. та проект «Надія!» в рамках національного павільйону України на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції – La Biennale di Venezia. Організатор персональних виставок Кендіс Брайтц, Даміана Ортеги, Олафура Еліассона, Джеффа Волла, Гарі Хьюма, Аніша Капура, Тоні Оурслера, братів Чепменів та ін. Раніше працював з бельгійським художником Яном Фабром у якості куратора, координатора та організатора виставок. З 2004 по 2006 рік, Бйорн Гельдхоф керував журналом Janus – видання про сучасне мистецтво, філософію, театр, архітектуру, літературу та науку. |
|
Тетяна Кочубінська - молодший куратор PinchukArtCentre. Народилася в 1985 р. в Києві. Живе і працює в Києві. У 2007 закінчила факультет теорії та історії мистецтв Національної академії образотворчих мистецтв і архітектури. З 2006 по 2012 р. працювала в науковому виставково-експозиційному відділі Київського національного музею російського мистецтва. У 2010 проходила стажування в Neuer Aachener Kunstverein, Аахен, Німеччина (стипендіальна програма Institut fuer Auslandsbeziehungen). З 2012 по 2014 р. - учасниця програми «Кураторська платформа» PinchukArtCentre. З 2014 р. - молодший куратор PinchukArtCentre. |
Анна Смоляк Анна-випускник історії мистецтв Ягеллонського університету, також закінчила аспірантуру в культурній дипломатії в Колегіумі Сивітас. В даний час є головним куратором галереї BWA SOKÓŁ в Новому Сончі; співпрацює з Інститутом Адама Міцкевича у Варшаві з питань розвитку проектів, пов'язаних з країнами Східного партнерства, особливо з Кавказом. Взяла участь у багатьох програмах. Живе в Кракові. |
|
Барт Де Бар Барт Де Бар є директором музею сучасного мистецтва в Антверпені з 2002 року. |
|
Бйорн Гельдхоф Бйорн Гельдхоф – художній і стратегічний директор Центру Сучасного Мистецтва YARAT. Курирував різні проекти і виставки, у тому числі міжнародну премію Future Generation Art Prize 2010, 2012, 2014 рр., Future Generation Art Prize@Venice в 2011, 2013 рр. та проект «Надія!» в рамках національного павільйону України на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції – La Biennale di Venezia. Організатор персональних виставок Кендіс Брайтц, Даміана Ортеги, Олафура Еліассона, Джеффа Волла, Гарі Хьюма, Аніша Капура, Тоні Оурслера, братів Чепменів та ін. |
|
Мартін Кіфер Мартін Кіфер народився в 1974 в Базелі. Він - куратор у відділі сучасного мистецтва в Луврі і виконує там кілька місій. З 2015 року Мартін є членом журі премії сучасного мистецтва університету Париж-Дофін-IX; займався підготовкою майбутніх проектів таких художників, як JR, Єви Жоспен, Акрама Заатар, а також фотовиставки Франсуа Міттерран. Мартін був куратором численних виставок, серед яких «Entre eux et moi», «Face à Face», «Love does (nt) exist», «Profil (s) -Interface Photographique», «Les jardins de Gruel». |
|
Юрій Лейдерман Юрій Лейдерман, український художник і письменник, народився в 1963 році в Одесі. З 1982 року брав участь в неофіційних виставках в Одесі та Москві. У 80-90х роках жив у Москві, входив до кола так званого "московського концептуалізму". Юрій- учасник численних інтернаціональних виставок сучасного мистецтва; автор кількох книг поезії, прози та есе; лауреат російської літературної премії імені Андрія Білого (2005). Живе в Берліні. |